19 заповідей Марії Монтессорі для батьків
Марія Монтессорі - італійський лікар та педагог, яка прославилася авторською методикою розвитку дітей. Присвятивши своє життя освіті та дітям, вона залишила свої заповіді тим, кому вони точно стануть у пригоді
1. Дітей вчить те, що їх оточує.
2. Якщо дитину часто критикують, вона вчиться засуджувати.
3. Якщо дитину часто хвалять, вона вчиться оцінювати.
4. Якщо дитині демонструють ворожість, вона вчиться битися.
5. Якщо з дитиною чесні, вона вчиться справедливості.
6. Якщо дитину часто висміюють, вона вчиться бути боязкою.
7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки, вона вчиться вірити.
8. Якщо дитину часто ганьблять, вона вчиться почуватися винуватою.
9. Якщо дитину часто схвалюють, вона вчиться добре до себе ставитися.
10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі, вона вчиться бути терплячою.
11. Якщо дитину часто підбадьорюють, вона набуває впевненості в собі.
12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби та почувається необхідною, вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13. Не говоріть погано про дитину - ні при ній, ні без неї.
14. Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, тоді в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15. Завжди прислухайтеся і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
16. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її.
17. Будьте готові допомогти дитині, яка перебуває в пошуку, і бути непомітним для тієї дитини, яка вже все знайшла.
18. Допомагайте дитині освоювати неосвоєне раніше. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю, тишею та любов'ю.
19. У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер: пропонуйте їй найкраще, що є у вас самих.

Помилки батьків
Безмежна любов до власної дитини не є гарантією від помилок при вихованні. Зайва ласка і непрохана допомога часто заважають розвитку незалежної особистості.
Експерт з лідерства, автор 25 книг, засновник і президент організації Growing Leaders («Зростаючі лідери») Тім Елмор із США виділив сім поведінкових моментів дорослих, які можуть нашкодити розвитку лідерських якостей у дітей. А також зменшують їхні шанси домогтися успіху в бізнесі і в особистому житті.
Ми позбавляємо дітей можливості відчути ризик
Ми живемо в сучасному світі, повному небезпек на кожному кроці. Гасло: «Безпека понад усе» підсилює наш страх втратити дітей, тому ми оточуємо їх загальною турботою. Європейські психологи виявили: якщо діти не грають на вулиці, якщо їм жодного разу не довелося впасти і обдерти коліно, то в дорослому житті вони часто страждають фобіями. Дитині слід впасти кілька разів, щоб зрозуміти, що це нормально. Підліткам слід посваритися і пережити гіркоту першого кохання, щоб знайти емоційну зрілість, без якої неможливі довгострокові відносини. Виключаючи ризик з життя дітей, дорослі породжують у них зарозумілість і низьку самооцінку в майбутньому.
Ми занадто швидко приходимо на поміч
Сьогоднішнє покоління молодих людей не розвинуло в собі деякі вміння, які були притаманні дітям 30 років тому. Коли ми занадто швидко приходимо на допомогу і надмірно оточуємо дитину «турботою», ми позбавляємо її необхідності самій шукати вихід зі складних ситуацій. Рано чи пізно діти звикають до того, що хтось їх завжди рятує: «Якщо я помилюся або не досягну мети, то дорослі виправлять і розгребуть наслідки». Хоча насправді світ дорослих відносин влаштований зовсім інакше. Ваші діти ризикують опинитися непристосованими до дорослого життя.
Ми занадто сильно висловлюємо захоплення
Тенденція до підвищеної самооцінки присутня в суспільстві. Правило «кожен учасник отримує кубок» дозволяє дитині відчути себе особливою. Але дослідження сучасних психологів показують, що такий метод заохочення має непередбачені наслідки. Через якийсь час дитина зауважує, що єдині люди, хто вважає його чудовою, - це мама і тато, а решта так не вважають. І тоді дитина починає сумніватися в об'єктивності своїх батьків. Їй приємно отримувати похвалу, але вона розуміє, що це ніяк не пов'язано з дійсністю. З часом така дитина вчиться шахраювати, перебільшувати і брехати, щоб уникати складної реальності. Тому що вона просто не пристосована до зіткнень зі складнощами.
Ми дозволяємо почуттю провини затьмарювати хорошу поведінку
Ваша дитина не повинна любити вас щохвилини. Їй належить подолати багато неприємностей в цьому житті, але цьому може зашкодити розпещеність. Тому говоріть дітям «ні» і «не зараз», щоб вони вчилися боротися за свої бажання та потреби. Якщо в сім'ї декілька дітей, батьки зазвичай вважають несправедливим нагороджувати одну дитину і залишати обділеною іншу. Але нагороджувати всіх і завжди неправильно. Такими діями ми втрачаємо можливість показати дітям, що успіх залежить від наших власних зусиль і благих вчинків. І двічі подумайте, перш ніж винагороджувати дітей поїздками в торгові центри. Якщо ваші стосунки засновані тільки на матеріальних стимулах, діти не будуть відчувати ні внутрішньої мотивації, ні безумовної любові.
Ми не ділимося помилками з власного минулого
Настане час, коли здоровий підліток обов'язково забажає «розправити крила» і набити власні гулі. І дорослий повинен дозволити йому зробити це. Але це зовсім не означає, що ми не будемо допомагати дітям орієнтуватися в невідомих речах і подіях. Поділіться з дітьми помилками, які ви здійснювали в їхньому віці, але уникайте зайвих моралей про куріння, алкоголь і наркотики. Діти повинні бути готові до зустрічі з неприємностями і вміти відповідати за наслідки своїх рішень. Розкажіть їм, що ви відчували, коли зіткнулися зі схожими обставинами, чим керувалися у вчинках, які уроки засвоїли.
Ми помилково приймаємо поняття «інтелект» і «обдарованість» за «зрілість»
Інтелект часто використовується в якості міри зрілості дитини, і в результаті батьки припускають, що розумна дитина готова до реального світу. Це не так. Деякі професійні спортсмени та молоді зірки Голлівуду, наприклад, володіють величезним талантом, але все ж потрапляють в публічні скандали. Не вважайте, що ваша дитина талановита в усьому. Не існує чарівного «віку відповідальності» або вказівок про те, коли дитині пора давати якусь конкретну волю. Але є гарне правило - спостерігати за іншими дітьми такого ж віку. Якщо ви помічаєте, що ровесники вашої дитини набагато більш самостійні, то, можливо, ви самі стримуєте розвиток у її незалежності.
Ми самі не робимо того, чого вчимо дітей
Як батьки, ми повинні моделювати те життя, яке бажаємо нашим дітям. Зараз саме ми - лідери своєї сім'ї, тому повинні дотримуватися правди у стосунках із оточуючими. Слідкуйте за своїми проступками, навіть дрібними, бо за вами спостерігають ваші діти. Якщо ви не йдете в обхід правил, то діти будуть знати, що це неприйнятно і для них. Покажіть дітям, що означає цілком і з задоволенням допомагати іншим. Робіть людей і місця краще, ніж вони були до вас, і ваші діти будуть робити так само.

Як запобігти розвитку фобії
Для того, щоб дитина в майбутньому не ходила до психолога та не боялася темних закутків, в першу чергу, обачними слід бути батькам. Тож кілька порад для дбайливих:)

Не забороняйте дітям розглядати щось нове, брати в руки комах чи плазунів. Дитина пізнає світ, тож це нормально. Якщо щось дійсно небезпечне для дитини опинилося в її руках, то поясніть, чому цю річ не можна чіпати, а не лайте малюка.

Попереджайте про небезпеку, а не кричіть на дітей із шаленим негативом. У жодному разі не кажіть: "Не лізь туди, там високо, впадеш - поламаєш ноги". Інакше ваша дитина все життя боятиметься навіть мізерної висоти.

Якщо ваша дитина поранилася чи сильно вдарилася, не лякайтеся, наче ви побачили монстра. Заспокойте дитину, поясніть, що таке буває і біль скоро мине. У жодному разі не демонструйте, що ви нервуєтеся.

Ніколи не кажіть дитині, що вона незграбна та не порівнюйте з іншими дітьми. Інакше ви просто подаруєте малечі не тільки фобію, але й комплекси. Не жалійтеся друзям на дитину. Навпаки - в присутності чужих людей завжди розумно захищайте її.

Не плачте з дитиною та не жалійте її за межами розумного. І чим старшою є дитина, ви повинні менше висловлювати такі емоції. Навчіть дитину бути відповідальною. Звісно ж, опікуйтеся, але не "трясіться" над дрібницями.

Не грайте з дитиною в ігри, які її лякають: не вискакуйте з-за рогу зненацька, не садовіть дуже високо, не знімаючи, не вимикайте світло, вибігаючи з кімнаті. Також постарайтеся зробити так, аби дитину не оточували небезпечні предмети. Те, що для вас весело, може обернутися для дитини з часом серйозною проблемою і залишитися з нею до дорослого віку.

Якщо ваша дитина вже чогось боїться, не дражніть її та не підсилюйте цей страх. Краще допоможіть малюку його подолати. Не занурюйте його з головою в басейн, а просто навчіть плавати, показавши, що це приємно.

Не розповідайте дитині казкових історій про ліфти, червоні штори, ванну, жителів під ліжком. Застерігати від небезпеки треба розумно, тому що навіть у 15 дитина може не розмежувати ваші фантазії з реальними небезпеками.

Не критикуйте дитину за те, що вона робить якісь спроби. Краще допоможіть їй вдосконалити навички, навчіть чогось. Але не робіть так, аби дитина, виступаючи, побачила вас у залі і захотіла втекти.

Ніколи не обзивайте дитину боягузом! І взагалі обзиватися в сім'ї - це табу!

Обережно готуйте дитину до того, що доросле життя хвилююче та відповідальне. Не створюйте міф, наче в світі все легко, бо він потім зіграє проти вашого малюка.

14 речей, які батьки повинні казати своїм дітям
Еван Портер, американський письменник, впевнений, що кожна річ, сказана дитині, має значення. Тому батьки повинні слідкувати за кожним словом, адже воно завжди несе певні наслідки у вихованні.
Сам письменник вважає народження дитини важливим, проте іноді стресовим кроком. Він створив цей список для того, щоб допомогти дітям вирости хорошими людьми і, по можливості, змінитися самому.
Отож, ось ці речі:
1. Ви не повинні подобатися всім. Завжди висловлюйте свою позицію, коли знаєте, що маєте рацію. Говоріть друзям правду, навіть якщо вони не хочуть її чути. Не смійтеся над безглуздими жартами. Навіть із переконань ввічливості.
2. Старанно навчайтеся. Навіть не для того, щоб багато заробляти чи хвалитися "корочками". Просто одного разу ви оглянетеся назад у своє минуле і зрозумієте: так, цими знаннями я можу пишатися.
3. Прибирайте в кімнаті. Бачите он ту купу брудного одягу поруч із моїм ліжком? Ви просто не уявляєте, як жахливо я почуваюся, дивлячись на неї. Ви здивуєтеся, як простий порядок у кімнаті може змусити вам почуватися неймовірно задоволеним.
4. Завжди завершуйте те, що почали. Я, наприклад, можу вас навчити грати на гітарі, фотографувати або показувати фокуси на картах. Але тільки "добре", а не "чудово". Тому, якщо відчуваєте, що маєте до чогось хист, не загубіть його.
5. Не зациклюйтеся на своїй зовнішності, полюбіть себе такими, якими ви є. Субкультури - це нормально і круто, коли ви молоді, але пам'ятайте про золоту середину: експериментуйте, та не впадайте у крайнощі.
6. Стежте за своїм тілом, адже воно у вас одне. Чистіть зуби щодня. І не пийте багато газованої води та енергетиків. Кирієс просто так не лікується.
7.Змушуйте себе постійно дізнаватися щось нове. Знаю, що дітлахи, які навчалися за кордоном, зазвичай ведуть себе дещо пихато. Але я також знаю, що коли вони, захлинаючись, розповідають про своє літо десь у Іспанії, ви тільки для вигляду втомлено закриваєте очі. А самі заздрите, тому що всі канікули провели перед телевізором.
8. Не ставтеся з презирством до бездомних людей. Вони не збираються вас грабувати, справді. Будьте вище такого ставлення: поважайте їх. Купіть бомжу сендвіч, якщо у вас є зайві гроші, або дайте йому трохи дрібних.
9. Уважно ставтеся до новин, особливо політичних. Не витрачайте весь вільний час у соціальних мережах або перед телевізором за переглядом фільмів чи спортивних програм. Приділяйте увагу тому, що дійсно важливо: будьте завжди добре інформовані та начитані.
10. Будьте жорсткішими. Не пливіть за течією, а знайдіть свою нішу та станьте найкращими в ній. Повірте, у світі повно людей, у яких є Велика Мрія. Але замість того, щоб якось іти до неї, вони боягузливо просиджують життя за якоюсь ненависною роботою. Не будьте одним із них.
11. Ніколи, чуєте? Ніколи не пишіть СМС за кермом. Не буває нічого такого, що не могло б зачекати кілька хвилин. Я серйозно.
12. Сім'я завжди повинна бути на першому місці. Коли ви потрібні своїй сім'ї, просто будьте з нею. І не намагайтеся знайти причину для того, щоби зайвий раз не з'їздити до батьків: вони все, що у вас є.
13. Ніколи не мрійте бути кимось іншим. Не заздріть людям навколо, не уявляйте: "Ох, якби я тільки був на його/її місці!" Змиріться зі своїми поразками: вони бувають у всіх.
14. Якщо щось із цього списку не вийде, пам'ятайте: я вас люблю. Я завжди вас любитиму. Ми завжди вас любитимемо.

Мистецтво виховання - це мистецтво правильних вчинків у якнайдрібніших побутових ситуаціях. І дитині найважливіше сформувати ставлення: якщо щось тобі не вдається, то я завжди поруч і допоможу (але не виконуватиму за тебе всю роботу).

Безглуздо підсипати під рослину отруту й сподіватись, що від цього вона буде краще плодоносити. На практиці люди дуже часто про це забувають. Особливо це стосується батьків, які мучать своїх дітей постійними претензіями, невдоволеністю, криками, побутовим пресингом: жодного разу не похваливши, вимагають розуміння і безвідмовного послуху. Зменшіть кількість отрути на полі оточення, і ви самі здивуєтесь на скільки зросте врожай радості, щастя і доброзичливого порозуміння у взаєминах.
                                                                                                                                                  Роман Кушнір

Основні правила тибетського виховання.

 Найважливіше - ніяких принижень і тілесних покарань. Єдина причина, по якій б'ють дітей, - вони не можуть дати здачі.

 Перший період: до 5 років. З дитиною потрібно поводитися «як з царем». Забороняти нічого не можна, тільки відволікати. Якщо дитина робить щось небезпечне, то зробити перелякане обличчя і видати переляканий вигук. Дитина таку мову розуміє прекрасно. В цей час закладаються активність, допитливість, інтерес до життя. Дитина ще не здатна вибудовувати довгі логічні ланцюжки. Наприклад, вона розбила дорогу вазу. Вона не розуміє, що для покупки такої вази потрібно багато працювати, заробити гроші. Покарання сприйме як придушення з позиції сили. Ви навчите її підкорятися тому, хто сильніший. Чи це є Вашою метою?

 Другий період: з 5 до 10. У цей час з дитиною потрібно поводитися «як з рабом». Ставити перед нею завдання і вимагати їх виконання. Можна карати за невиконання (але не фізично). У цей час активно розвивається інтелект. Дитина повинна навчитися прогнозувати реакцію людей на її вчинки, викликати позитивне ставлення до себе і уникати прояву негативного. У цей час не бійтеся навантажувати дитину знаннями.

Третій період: з 10 до 15. Як поводитися з дитиною? Як з рівною. Не на рівних, а саме «як з рівною», адже Ви все одно маєте більше досвіду і знань. Радьтеся з нею з усіх важливих питань, надавайте і заохочуйте самостійність. Свою волю нав'язуйте в «оксамитових рукавичках» в процесі обговорення, підказками, порадами. Якщо Вам щось не подобається, то акцентуйте увагу на негативних наслідках, уникаючи прямих заборон. У цей час формується самостійність і незалежність мислення.

Останній період: з 15 років. Ставтеся до дитини з повагою. Виховувати її вже пізно, і Вам залишається тільки пожинати плоди своєї праці.

Які ж наслідки може викликати недотримання цих правил?

- Якщо придушувати дитину до 5 років, то Ви придушуєте її життєву активність, інтерес до життя, інтелект. Навчите бездумно і звично підкорятися грубій силі. Зробите легку жертву для різного роду негідників.

- Якщо Ви будете продовжувати сюсюкати після 5, то дитина виросте інфантильною, нездатною до праці і взагалі до духовних зусиль.

- Якщо Ви будете опікати дитину як маленького після 10, то вона виросте невпевненою, буде залежною від більш самостійних друзів, які не завжди можуть надавати потрібний вплив.

- Якщо Ви не будете поважати дитину після 15, то вона Вам цього не пробачить і піде назавжди при першій можливості.

Немає поганих батьків. У житті ми багато чого можемо змінити. Тільки треба не боятися звертатися за допомогою. Часто не просто батькам бути добрими мамою  та татом, якщо вони самі не мали в дитинстві позитивного досвіду зі своїми батьками. Втім, це не означає, що ми маємо повторювати помилки наших батьків. Ми можемо усвідомлено вибрати інший шлях. Батьківство є великою відповідальністю, великою працею, але теж і великою радістю, творчим процесом.

                                                                                                                                                 Журнал "Кана" №2 2015 рік

Поки діти ростуть і розвиваються їх потрібно хвалити, любити і заохочувати. Надаючи своїй дитині таку підтримку, ми робимо велику справу - допомагаємо їй вирости у щасливого дорослого, який зможе повністю реалізувати свій потенціал. Яку вищу мету доля може поставити перед нами?
                                                                                                                                     Джон Кехо "Сила розуму для дітей"

Самооцінка дитини залежить від того, які цілі ставлять перед нею батьки, наскільки у ній впевнені, наскільки позитивно реагують на перші маленькі успіхи.
                                                                                                                                       журнал "Експеримент" №3, 2014 р.

Більше звертайте увагу на дитину, коли вона щаслива, і тоді їй не треба буде маніпулювати вами через свої проблеми. Адже, коли мама чи тато звертають увагу на дитине тільки тоді, коли вона впала і подерла колінце, то дуже швидко дитина навчиться падати і бити колінця. Ми виховуємо у дитині те, що тривалий час підкріплюємо своєю увагою!

Більшість батьків є зовсім іншими на вулиці, аніж удома. Вулиця змушує зважати на думку довколишніх. І дитина це відчуває, тому обовязково маніпулюватиме батьками у той час, коли вона серед інших людей. Будьте однакові, рівні і чесні. Якщо чогось не варто робити на людях, то того самого не варто робити і вдома.
                                                                                                            Роман Кушнір "Як виховати щасливу та успішну дитину"

Любов до своїх дітей не обмежуєтьс почуттям глбокої ніжності до них, а полягає у тому, щоб приймати їх такими, якими вони є, і у щоденному житті давати їм те, чого вони потребують, щоб зростати: багато уваги і необхідний мінімуи матеріальних благ. Хліб і час.
                                                                                                                                                         Христина Понсар "Віра в родині"

Діти - це велика відповідальність. Їх треба вчити і любити, охороняти і давати їм свободу, щоб могли колись від нас піти. Діти створюють могутній шанс для розвитку батьків. Вони зміцнюють подружжя і спонукають батьків змінити позицію "брати" на "давати".
                                                                                                                             Марія Браун-Галковська "Домашня психологія"

Діти - це не котики, на яких можна зганяти злість, коли щось не так, і яких можна чесати за вцшком, коли все гаразд. Це окремі особистості, які поки що фізично не можуть того всього зробити, що й ви. Та вони вже мають свій світогляд, відчуття і цінності.
                                                                                                            Роман Кушнір "Як виховати щасливу та успішну дитину"

Якщо підліток не отримує підтримки вдома, то засвоює хибну думку, що ніхто ніколи йому не допоможе, він усе повинен робити сам. І тому він не вміє довіряти іншим, покладатися на них, будувати партнерські і особистісні звязки.
                                                                                                                                                       Журнал "Кана" №11, 2014 рік

  Батьки можуть показати дитині, що світ навколо - веселе та цікаве місце. Зніміть свій "діловий костюм" серйозності та стриманості і випустіть "на прогулянку" дитину, яка живе у душі кожного з нас. Покидайтесь сніжками, збудуйте сніговий палац, покатайтесь на санчатах. На повні легені подихайте настроєм свободи та безтурботності.
                                                                                                                                                    журнал "Експеримент" №1, 2015 р.

Менше розповідайте дитині, чого їй не можна. Краще навчіть правильно поводитись з тим, що є під забороною: праскою, сірниками, пластиліном тощо. Що раніше розпочнете, то краще. "Не можна" - це стіна перед дорогоюможливостей, "Можна, але так" - двері до успіху.

Любов до дитини завжди визначають три чинники: кількість спільно проведеного часу, кількість сказаних їй слів і кількість усмішок дитини за проведений час.

Основа спілкування з дитиною - завжди одна: домовляйтесь! Не вмієте - вчіться! Годі ламати життя своїм дітям переконуванням у власній правоті і спілкуванню з позиції сили.

Щастя дитини прямо пропорційно залежить від кількості сказаних їй слів! Що більше ви з дитиною говорите, щось їй розповідаєте, пояснюєте чи коментуєте, особливо у віці, коли вона ще не говорить, то щасливішою вона буде. Та й вам у майбутньому буже набагато простіше з нею домовитись.

Діти насамперед слухають через інтонацію голосу, а не через самі слова. Ви спостерігаєте за тим, ЯК ви говорите? Навчіться домовлятися з півпогляду, інакше будете спілкуватися через вереск.

Залякати дитину не складно, а от заслужити дитячу повагу - набагато важче. Культивуючи страх у дитини ви лише формуєте її безвольність і безпорадність, культивуючи повагу - виховуєте себе.

Кожен докір, претензійна інтонація чи обурення - це тріщина у стосунках. Вона маленька і непомітна, але згодом може перерости у великий пролом, який потопить корабель доброго ставлення між вами і дитиною.

Заохочення краще за покарання. Критикуючи, ви даєте дитині трошки отрути. Не вживайте негативних слів: нахабний, злий, поганий, скупий, дурний, спілкуючись з дітьми.Це не є словничок дитини. Це ваша модель поведінки, яку дитина підсвідомо перейме.

Лише наповнена жінка може дати дитині максимум любові. Ігноруючи свої потреби ви шкодите не лише собі, але й чоловіку і дітям.

Те, що вам не подобається або дратує в поведінці дитини, відображає вашу власну поведінку. 

Думайте про намір дитини. Якщо дитина розлила воду, коли хотіла помити посуд, памятайте - в основі її дій був намір допомогти вам.

Наберіться терпіння, як до дитини, так і до себе. Ніхто не ідеальний, але ми завжди маємо шанс змінитись, коли визнаємо власні помилки і готові докладати час на їх виправлення.

Не переконуйте - домовляйтеся. Відчуття рівності, закладене з дитинства, допомагає відстоювати власну думку у дорослому житті.

Щоб один раз заборонити, перед тим треба 9 раз дозволити. Якщо все "не можна" - значить "все можна". Чи достатньо ви дозволяєте своїй дитині, щоб стільки всього забороняти.

Не кажіть, чого не робити, акцентуйте на тому,що робитиварто. Краще підкреслити   букви, які гарно вдалися,чи наголосити на задачах, які правильно розвязані, аніж десять раз звертати увагу на помилки. 

Ніколи не робіть нічого насильно. Змушування - це ознака слабкості. Дитина - це особистість, цінності і емоції якої варто поважати так само, як і свої.

Якщо хочете виховати цілеспрямовану дитину, залучайте її до прийняття рішень. Вчіть вибирати  і брати відповідальність.

Більше пояснюйте і запитуйте дітей. Запитання - ознака долучення дитини до спілкування, що в подальшому формує гідну самооцінку "я важливий" і відсутність потреби стверджуватись за рахунок інших.

Чим більше ви спілкуєтесь зі своїми дітьми, особливо у віці до 2 років, тим кращі результати вони здобувають у житті.

Немає поганих дітей - є діти, яким погано. Кожна забаганка чи плач - це розповідь про те, що дитині чогось бракує.

Не подобається, як дитина реагує на невдачі - змініться самі, не влаштовує дитяча непостійність - викорініть її з себе. Дитина - це дзеркало з глибини вашої душі. Не сваріться з дзеркалом - змінюйте те, що у ньому відображається.

Дитина виросте схожою на вас, тож виховуйте не дітей, а себе біля них. Якщо вас не влаштовує якась риса у ваших дітях, то змініть її у собі. Немає нетерплячих дітей - є нетерплячі батьки, немає безініціативних дітей - є батьки, які імітують бурхливу діяльність. 
Що б не відбувалося навколо, візьміть собі перше основне правило: ДІТИ НЕ МОЖУТЬ ВАМ ЗАВАЖАТИ! Незалежно від того, чи ви маєте важливу розмову, чи термінову роботу, чи переглядаєте дуже цікавий фільм. Можливо вам здається, що без дитини ви зробили б справи краще чи швидше. Це неправда. Все, що може заважати людині є всередині, а не ззовні. Дитина може лише допомогти нам стати кращими. І ми повинні користатись кожним шансом, який дає нам дитина.

                    

Тема уроку: Глюкоза

Мета уроку: ознайомити учнів з глюкозою, як представником вуглеводів, її фізичними, хімічними властивостями та застосуванням.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 Очікувані результати:

учень:

• ілюструє властивості речовини рівняннями хімічних реакцій;

• наводить приклади застосування глюкози.

                                             Структура уроку

   1    Організаційний етап (1 хв.)

2. Актуалізація опорних знань ( 10 хв.)
3. Мотивація навчальної діяльності ( 2 хв.)
4. Основна частина  ( 20 хв.)
5. Узагальнення знань ( 8 хв.)
6. Рефлексія (2 хв.)
7. Домашнє завдання ( 2 хв.)                                                                                                     Хід уроку

 1.Організаційний етап

 2. Перевірка  домашнього завдання, актуалізація опорних знань

    Фронтальне опитування.

    Завдання:

    1. Дайте визначення жирів.

    2. Назвіть жири, які ми використовуємо, як харчові продукти.

    3. Поясніть, який зв'язок існує між будовою молекули жиру та його агрегатним станом.

    4. Назвіть кислоти, які входять до складу твердих та рідких жирів.

    5. Назвіть типи реакцій, у яких беруть участь жири.

    6. Перелічіть галузі виробництва, які використовують жири.

    7. Дайте характеристику біологічної ролі жирів.

 3.  Мотивація навчальної діяльності

     Знання, які ви отримаєте на уроці дозволять вам зрозуміти, як пов’язані будова та властивості глюкози їз важливим значенням її для людини та широким використання у медицині та харчовій промисловості. Ви дізнаєтесь, чому її називають еліксиром бадьорості та чому їжу потрібно ретельно пережовувати.

     Для того. щоб ви краще запам’ятали властивості цієї незвичайної речовини, ми зануримось у світ дитинства, і спробуємо разом з вами скласти казкову історію прожиття глюкози.

 4. Основна частина

     Колись давно у хімічному королівстві  жила надзвичайно вродлива дівчина, яку звали Вода. Вона вийшла заміж за сіроокого юнака на ім’я Вуглекислий Газ. Багато часу молоде подружжя проводило у садку, біля їхнього будиночку. Вони розмовляли, милувались зеленим листям, яке тріпотіло над ними і весело сміялися, коли сонячні промінці торкалися їх. Невдовзі у них народились двійнята: хлопчик і дівчинка.

▪ Запишіть рівняння реакції взаємодії води та вуглекислого газу при зазначених умовах

 ( 6СО2 + 6Н2О = С6Н12О6 + 6О2 )

▪  Як звали дівчинку і хлопчика?

      Далекими родичами дітей були родини Альдегідів та Гідроксидів, тому лікар-педіатр, який оглядав дітей, не здивувався, виявивши у складі молекули дівчинки  п’ять гідроксильних груп та одну альдегідну групу. А у листку обстеження записав, що дівчинка є альдегідоспиртом.

     Давайте зблизька познайомимось з цією речовиною.Демонстрація фізичних властивостей глюкози. Це білий порошок,  добре розчиняється у воді, солодкий на смак.

     Глюкоза часто приходила в гості до дядечка купрум (П) гідроксиду і розсіювала всі його сумніви і турботи, які збиралися у ньому у вигляді осаду. Після розмови з дівчинкою очі старенького ставали прозоро синього кольору. 

Лабораторний дослід № 22. Взаємодія глюкози з купрум (П) гідроксидом.

С6Н12О6 + Сu(ОН)2↓ → сполука синього кольору

     Ця реакція відбувається за участю гідроксильних груп, і є якісною реакцією для їх виявлення. До речі, цю реакцію використовують для виявлення цукру в сечі. Такий аналіз є дуже важливим для виявлення у людини такого захворювання, як цукровий діабет.

     Глюкоза завжди була привітною із сімейством оксидів. Аргентум (І) оксид був її приятелем. І ось одного разу він завітав до дівчини в гості. Вони довго розмовляли, і коли ненароком торкнулися один одного, утворився срібний іній. Чутка про це облетіла все королівство. Цей випадок дістав назву «реакція срібного дзеркала».

СН2ОН – (СНОН)4 – СОН + Аg2О → СН2ОН – (СНОН)4 – СООН + 2 Аg↓

                                                                  глюконова кислота

     Ця реакція відбувається за участі альдегідної групи.

     Іноді глюкоза зустрічалась із дріжджами і тоді всі раділи і веселились.

С6Н12О6 → 2 С2Н5ОН + 2 СО2 ↑

                       етанол

     Дівчинка виросла і відчула своїм покликанням працювати в організмі людини. Глюкоза зрозуміла,  що саме вона може дати людському організму ту енергію, яка потрібна для звершення великих і корисних справ.

С6Н12О6 + 6О2 → 6СО2  + 6Н2О;  ∆Н = -2870 кДж

     А потрапляє глюкоза в організм людини найрізноманітнішими шляхами: з ягодами, фруктами (особливо багато її у винограді), медом. Коли відбувається гідроліз крохмалю, а він міститься у картоплі, кукурудзі, рисі, борошні та всіх продуктах вироблених з нього, то кінцевим продуктом також є глюкоза. Тому вона дуже любить тих людей, які ретельно пережовують їжу. Адже в такому випадку крохмаль під дією ферментів слини починає  піддаватися гідролізу вже в роті, і глюкоза може швидше розпочати свою роботу поповнення організму енергією.

     Глюкоза є першим помічником хворих, ослаблених людей. Адже вона входить до складу лікарських препаратів для підтримання життєдіяльності організму, як легкозасвоюваний і калорійний продукт при виснаженні людини. Використовується при консервуванні крові, входить до складу кровозамінник рідин. Її розчин вводять безпосередньо в кров, оскільки саме вона переносить глюкозу до клітин організму.

     Стає вона у пригоді і для спортсменів під час змагань і тривалих тренувань. Мандрівникам не раз вдавалося перемогти несподівану слабкість лише завдяки кільком ковткам із фляги з розчином виноградного цукру. Тому й називають її еліксиром бадьорості.

     Надлишок глюкози в організмі за участю гормону інсуліну перетворюється на речовину глікоген, який відкладається у печінці чи м’язах. Саме недостатнє виділення цього гормону підшлунковою залозою спричиняє захворювання на цукровий діабет.  Коли ми виконуємо інтенсивну фізичну роботу, глікоген зазнає гідролізу: під дією води утворюються молекули глюкози, які потоком крові розносяться по всьому організму. При цьому в нас з’являється спрага не лише через втрату вологи з потом, а й через часткове витрачання її на гідроліз глікогену.

     Крім того, глюкозу часто можна зустріти у кондитерських цехах, на виробництвах, які виготовляють дзеркала та іграшки (процес сріблення). Нею користуються при обробці й фарбуванні тканин і шкір.

 5. Узагальнення знань

    Завдання.

    1. Як експериментально довести наявність у молекулі глюкози:

        а)  гідроксильних груп;

        б) альдегідної групи?

    2. Який об’єм вуглекислого газу (н.у.) виділиться при повному перетворенні 90 г глюкози на етиловий спирт  під час бродіння ?

 6. Рефлексія 

    Запитання:

    -  Чи познайомились ви ближче з речовиною глюкозою?

    -  Чи допомогла вам казкова історія вивчити властивості цієї речовини?

    -  Як би ви зобразили глюкозу, якщо потрібно було б проілюструвати цю казку?

 7. Домашнє завдання

    1. Вивчити відповідний матеріал з підручника.

    2. Виконати завдання. 

 Література

1. Попель П.П., Крикля Л. С. – Хімія 9 клас. – К.: Видавничий центр «Академія», 2009.– 231с.

2. Савіна Л. – Я пізнаю світ. Хімія. – К.: Школа, 2002. – 365