30 секунд.

"ОДРАЗУ після кожної лекції, зустрічі, будь якої важливої події, виділи 30 секунд – не більше і не менше – щоб записати головні цінні думки. Навіть якщо ти цим і обмежишся, то в житті ти досягнеш успіху."
Ось що можна сказати про цю нехитру техніку.
1. Це не просто ведення нотаток. Не треба думати, що якщо ви ведете подібний конспект зустрічі, то користуватися цим засобом не обов’язково. Складання швидкого 30- секундного резюме – не теж саме, що просто конспектування сказаного на зустрічі. Підводячи короткий результат, ви вчитесь осмисленню, розстановці пріоритетів і прийняттю рішень.
2. Це непросто. Постійно вирішувати, що важливо, а що ні – це стомлює. Дивовижно, наскільки простіше сказати собі, що я, ось і так все зрозумів. І відмовитися від цієї 30 – секундної справи – отакої стометрівки для вашого мозку.
3. Під тиском купи деталей. Інформація, яка на нас звалюється, часто дуже детальна. Легко під цим тиском забути про головні речі. Так мистецтво відкидати лишнє стало дуже цінним в сучасному світі.
4. Дійте негайно! В той же час, якісь деталі можуть бути важливі, а тому потрібно приступати до запису при найпершій можливості. Щоб не забути щось важливе, що може висковзнути з вашої пам'яті з часом.
5. Ви навчитеся краще слухати і задавати кращі запитання. Сама структура вашої уваги зміниться. Знаючи, що вам потрібно написати звіт про почуте, ви станете менше відволікатися. Це як би ви почали слухати якусь мелодію посеред какофонії інших звуків – вам би довелось постаратися і серйозно сфокусуватися, щоб почути її.
6. Ви станете частіше допомагати оточуючим. Підведення підсумків допоможе вам краще зрозуміти, чого хочуть інші люди і що для них важливо. Це, в свою чергу, допоможе вам ефективніше вирішувати їх проблеми. 
7. Чим далі - тим легше. Так з часом це ввійде в звичку і стане легше. Крім того, стане цікавіше і корисніше. Тому, головне почати!
 

Не вчення але порада, не наказ але побажання, не філософія, а маленький досвід.
Всі наші дії, всі наші бажання, всі мрії і плани народжуються в нас, розвиваються з нами і часто дуже швидко помирають. Часто ми зосереджуємо увагу на тому, що нас руйнує, часто над тим, що нам шкодить. Так, все-таки, що необхідно нам самим для того, аби зробити реформу не в державі, суспільстві, певній людині чи навіть сім'ї, а в самому собі? 
Чому нам часто важко розібратися в собі? Чому ми не хочемо про це думати і тим більше, щось змінювати, адже всі так роблять?
Так, от реформа, яку ми повинні провести в собі повинна стати нашим бажанням, ми повинні захотіти змін, ми повинні захотіти "зробити самого себе".
Перший крок, який допомагає - це позбутися стереотипів. Не боятися виглядати не так, як усі. Звісно, тут не йдеться про одяг, його стиль, поведінку тощо. Найперше йдеться про внутрішній стан людини. Про те, що наповнює серце. Як не дивно, ми самі створюємо свою середину, ми з дня в день наповнюєм її. Наповнюючи середину, ми створюємо себе, наповнюючи ми стаємо особистістю. Про які ж стереотипи йдеться? Ну найперше, це страх залишитися один на однин з собою. Не зрозуміло, що принесуть тобі такі зміни, адже є друзі, колеги чи просто компанія людей які є поруч з тобою. І можливо, вони живуть життям, яке відрізняється від твого. Проте, щоб все-таки розпочати зміни, потрібно вирішити для себе, що вони необхідні.
Далі необхідно діяти! Розпочинаючи зміни, умовно можна уявити гору, яку тобі доведеться подолати, щоб досягти бажаного результату. Це допоможе запалити ентузіазм, який стане необхідним ключем, який відкриє безліч дверей. 
Найперше, звісно, щоб розпочати зміни потрібно змінити ставлення до людей. Жодна людина нічого нам не винна, жодна не зобов'язана перед нами. Люди, які нас оточують - це своєрідні дерева, які наповнюють ліс, ліс в якому живемо і ми, разом створюєм неповторну атмосферу і красу. Саме тому важливою є реформа в собі. Бо кожен з нас наповнює світ, кожен учасник, кожен впливає. 
Ми повинні зрозуміти простий принцип, не важливо, як вчиняють по відношенню до нас, важливо, як вчиняю я. Звичайно, неприємно отримувати на любов - ненависть, на щирість - лукавство, на добро - зло. Проте це не означає, що проблема в тобі, саме тому більшість людей зупиняються при першій же спробі зміни себе, бо отримують неочікувану реакцію на свої хороші вчинки. Ми починаємо віддавати добро, любов, щирість, а отримуємо протилежне. Ми вважаємо приниженням себе, коли ми робимо добро, а отримуємо зло. Принцип не перестає існувати якщо ми перестаємо звертати на нього увагу, чи користуватися ним. Він працює і виховує тебе і мене. Ми ж не зібралися змінювати когось? Ми змінюємо себе! Тому, перший принцип: "Як хочеш, щоб ставилися до тебе, так стався до інших".
Другий принцип співзвучний з першим і на перший погляд дуже схожий з ним: "Не відповідай злом на добро". Думаю ми особисто повинні задумуватися над тим, як же комусь зробити добро безкорисливо. Перестати думати, як же зробити так, щоб потім і мене не образили і віддали в сотні раз більше, ніж віддаємо ми. Не важливо, як поставилися до тебе. Важливо, наскільки щиро ти чи я хотіли зробити добро, чи просто приємно. У нашому світі майже жодна річ не коштує стільки, у скільки її оцінюють, вони не мають такої вартості, як коштують. Проте ми купуємо їх. В скільки ж більше ми повинні оцінювати один одного, і оберігати один одного. Скільки у світі зла, так, часто воно походить від нас. Як не дивно, але ми виправдовуємо навіть його. Тому після досягнення розуміння в необхідності використання першого принципу, потрібно переходити до другого, вже тепер використовуючи обидва.
Третій принцип: "Відпускай свій хліб по воді і він повернеться до тебе". Цей принцип я б назвав: "Принцип відкритих рук". Потрібно віддавати. Віддавати себе, свої можливості, свої вміння. Даремна справа просто досягати успіху, а відповідно фінансів і влаштування свого "хорошого" життя. Секрет цей перестав бути секретом і більшість людей розуміють, що задоволення не в покупці собі чогось, а в подарункові, який ти віддаєш.