Якщо учень конфліктний, значить він недолюблений. Для того, щоб змінити людину, потрібно любити її та вірити в неї. Чому любов змінює людину якнайшвидше? Бо коли нас люблять такими, як ми є, то нам вже не треба "здаватися", і ми можемо просто "бути". Існує думка, що людина змінює свою поведінку через те, що її сварять. Насправді поведінку змінюють лише ті, кого люблять і приймають такими які вони є! 

У сучасній системі освіти у дітей немає часу думати. У Японії існує предмет "милування", коли діти з вчителем виходять милуватися цвітінням сакури. Тільки роздумуючи у тиші, можна розвивати власний розум. Сьогодні ж діти сидять по кілька уроків підряд та отримують багато домашніх завдань, які, до того ж, написані складною мовою і їх доводиться робити із залученням батьків. Коли ж тут знайдеш час пороздумувати?

Зоровий контакт із учнями - це те, без чого не варто розпочинати урок. Ви даєте їм зрозуміти "я є, і ви для мене теж є". Погляд очі-в-очі - це як прокладання магістралі від серця до серця. Несерйозно виглядає той вчитель, який хоче донести інформацію лише до мозку учня, не прагнучи дістатись до його серця (емоцій, відчуттів, почуттів, прагнень, цінностей).

Коли вчитель приходить у клас, то привернути увагу учнів до уроку потрібно не силою (слухайте мене, бо я прийшов; тихо , бо зараз крейдою кину), чи випросити (ну хоч ви мене послухайте, бо більше нікому), чи проігнорувати (яка різниця, що вам цікаво, я пояснюю те, що у мене в конспекті; повторювати не буду, бо за плануванням інша тема), а захопити, надихнути, повести за собою, щоб учні ловили кожне слово, кожен жест, зміну інтонації. У цьому полягає майстерність, це є ознака вчителя, який виконує свою роботу професійно.